У роботі дослідницька увага зосереджена на аспектах, які раніше не були предметом окремих студій критиків та літературознавців. Зокрема, здійснено системний виклад літературознавчої рецепції художнього доробку митця, формування та становлення його світоглядних засад. В аналізі літературної спадщини представлено досі належно не опрацьовані духовні проповіді Станинця-священника, що були опубліковані на сторінках часопису «Благовісник Пресвятого Серця Христового» у 20−30-х рр. ХХ ст.
Авторка зосередилася також на поетиці психологічних новел «Загублені діти», «Бабина осінь». Написані в різний час, вони, як і інші зразки психологічної прози, засвідчили постійне прагнення митця до глибшого осягнення незвіданих таїн людської душі.
З’ясовано питання фольклорних джерел, функцій народної словесності у творенні портрету горян у романі «Сусіди». Цікаві аспекти творчого зростання простежено крізь призму впливу письменницького досвіду В. Стефаника на формування ідейно-художніх орієнтирів Ю. Станинця.
По-новому розкривають письменницький талант, своєрідність мистецького почерку компаративні студії в роботі. Проза закарпатоукраїнського митця представлена в контексті здобутків авторів західноєвропейських літератур, зокрема польської − Владислава Реймонта (роман «Селяни»), французької – Ґастона Шеро (повість «Чудовисько»), а також сучасного українського письменника Словаччини Івана Яцканина.
Обрані В. Барчан підходи до осмислення творчої постаті Ю. Станинця передбачають перспективи подальшого вивчення його літературної спадщини, адже, за її словами, «сам письменник, як і його творчість, культурно-історична епоха, система особистісних і суспільних зв’язків є текстом із багатьма смислами, а отже, контекстне прочитання його передбачає ще немало цікавих відкриттів».