Кафедра модерної історії України та зарубіжних країн провела щорічну наукову конференцію

Університетські викладачі є науковцями і педагогами водночас. Це не привілей, і не просто гарне означення власної статусності. Це ще й велика відповідальність за зміст і результати своєї творчої праці зі створення наукових дискурсів, якісних наукових доробків, врешті – з формування компетентного фахівця і всебічно розвиненої особистості з тих, що вступили до вишу за голосом сумління й покликанням серця і перебувають в університетській чи віртуальній авдиторії.

На такі заходи викладачі виносять, за загальним правилом, результати напрацювань із проблематики, котру досліджують більш чи менш тривалий час у рамках комплексної теми, що є предметом розробки  кафедри. Проблеми історії та історіографії України та країн Європи у новий і новітній час окреслюють сферу дослідницьких інтересів викладачів кафедри модерної історії України та зарубіжних країн. За десятиліття склалася певна дослідницька традиція, котра полягає у «прив’язці» тематики наукового студіювання до регіону Центральної Європи. Цей інтерес стимулюється сусідством Закарпаття з чотирма державами. Наш край є своєрідним осердям, контактним регіоном на фронтирі між Центральною і Східною Європою. Ця онтологічна та історично зумовлена реальність, можливо, не до кінця усвідомлюється. Але в обличчі наших міст, селищ і сіл, в історичній пам’яті, ментальних комплексах усе це наявне у форматі національного, конфесійного, етнокультурного багатоманіття. Навіть знаменита закарпатська кухня є тою сферою реальності, котра відбиває різноманітні впливи, що злилися в єдиний органічний феномен буття, поліморфні «структури повсякденності», якщо вдатися до визначень класика світової історіографії ХХ ст. Фернана Броделя.

Саме такою єдністю в багатоманітні відзначені й доповіді учасників кафедрального «академконцерту». Якщо хронологічно вони охоплювали часи XVIII – початку ХХІ ст., то ментальна географія, котра є своєрідною візитівкою колективу кафедри, не менш примітна: Угорщина, Словаччина, історичне Закарпаття. У тематичному розрізі були представлені проблеми історіографії та джерелознавства, церковної історії, політичної історії, економічної історії, історії міжнародних відносин.

Як і в навчальному процесі та організаційних заходах, було використано гнучку форму конференції відповідної секції. Частина колег брала у ній участь із робочого місця на кафедрі, частина – скористалася дистанційними сервісами. Професорка Неля Жулканич вела мову про аграрний розвиток Угорщини за часів «гуляшного соціалізму» (1965–1990 рр.). Її висновок підтверджений самою історичною дійсністю: варто було відійти від колгоспно-колективістської моделі сільськогосподарської політики, як Угорщина змогла не тільки цілком забезпечити свої потреби у продовольстві, а й стати її значним експортером. При цьому кооперація на селі мала помітні масштаби, але залишалася справою добровільною.

Василь Міщанин, котрий нещодавно успішно захистив докторську дисертацію, представив доповідь щодо тих самих «структур  повсякденності», зосередившись на параметрах вартості «споживчого кошика» часів Закарпатської України (1944–1945 рр.). Постановою Народної Ради Закарпатської України від 12 січня 1945 р. встановлювався обмінний курс валют: 1 угорський пенґе дорівнював 2,21 чехословацьких крон. Утім з 15 листопада 1945 р. вводилася в обіг радянська грошова одиниця –карбованець (рубль). На основі документів доповідач представив такі соціальні параметри тих часів: Керуючий справами тресту отримував зарплату 1 200 пенґе, секретар – 800, машиністка – 600, кур’єр – 500, прибиральниця – 400, вахтовик – 400. У той час літр бензину коштував 15 пенґе, літр гасу – 4, борошно житнє – 2,50 пенґе за кг, пшеничне вищого ґатунку – 9,50, пшоно – 3, рис І сорту, квасоля, манна крупа – по 10 пенґе за кг. Місцева кухонна сіль коштувала 50 геллерів. Погодьмося – цікаві факти, котрі відбивають не такі вже й дрібниці життя в історичній ретроспективі. Дотичною до цієї проблематики була тема доповіді Наталії Радченко, котра так само захистила докторську, але в джерелознавчому дискурсі. Вона вела мову про кредитно-банківське джерелознавство у теоретико-методологічному аспекті на основі матеріалу з історії України капіталістичної доби.

Низка доповідей стосувалася церковно-історичної проблематики. Доцент Володимир Фенич охарактеризував опубліковані документи з історії греко-католиків ужгородської унійної традиції. Не секрет, що сам підбір документів для публікації відбиває як певний рівень археографічної культури, так і відповідає визначеному запиту, про що вів мову доповідач.

Доцент Віктор Кічера висвітлював перипетії церковно-релігійної політики у Першій Чехословацькій республіці, котра, як відомо, була світською секулярною державою. Ці реалії накладали свій відбиток на погіршенні матеріального виміру життєдіяльності церковних інституцій та духовенства. Дражливим для чехословацької влади виявилося питання стягання церковних податків – коблини і роковини, котрі були скасовані Законом № 290 від 14 березня 1920 р. Допоки не було встановлено регламенти державної підтримки духовенства (так зване конґруа), ситуація вирізнялася невизначеністю як у трактуванні Закону № 290, так і щодо компенсацій втрачених джерел доходів духовенства. Доцентка Іванна Скиба запропонувала тему щодо становища Реформатської та Лютеранської церков у кадарівській Угорщині (1956–1989 рр.). Аспірантка кафедри Клаудія-Штефанія Ферков подала до програми конференції свої міркування з приводу джерелознавчого значення протоколів засідань пресвітеріату Ужгородської реформатської парафії за 1919–1929 рр. як для реконструкції життя місцевих угорців.

Блок доповідей стосувався актуальних проблем словакістики. Завідувач кафедри доцент Ігор Шніцер презентував розгляд політики СРСР у словацькому питанні наприкінці Другої світової війни (1944–1945 рр.). Ця політика базувалася на постулаті розширення радянської сфери впливу у Центрально-Східній Європі. Аспірантка Мирослава Балог подала до програми тему реалізації державної політики Словаччини у сфері культури у перше десятиріччя незалежності (1993–2004 рр.). Аспірантка Яна Бердар мала на меті представити розв’язання словацького питання на Паризькій мирній конференції 1919–1920 рр. – одного з тих, що перебувало на маргінесі порядку денного під час післявоєнного облаштування світу державами-переможницями. Ігнорування справедливих вимог народів, котрі населяли імперії, що зазнали краху після Першої світової війни, закладало міну сповільненої дії під Версальську систему міжнародних відносин.

Троє викладачів виголосили доповіді, безпосередньо пов’язані з тими дисциплінами, котрі вони забезпечують викладанням. Професор Іван Мандрик мав на меті подати характеристику угорсько-хорватських взаємин у перші два десятиріччя після укладення австро-угорської дуалістичної угоди 1867 р., котра не лише не вирішила, але й загострила національні проблеми у Габсбурзькій імперії. Доцент Володимир Сурнін представив історичні портрети лідерів держав антигітлерівської коаліції – Президента США Ф.Д. Рузвельта та глави СРСР Й. Сталіна – як вони фігурують в історіографічних та публіцистичних дискурсах, вельми неоднозначних, як на сьогодення.

Старший викладач Юрій Ісак зупинився на показі суперницьких взаємин США та КНР – двох полюсів впливу у сучасному світі, котрий перебуває у стані динамічних змін та рокіруванні провідних гравців на арені світової політики і глобального господарсько-економічного простору. Методист кафедри Маріанна Вашкеба-Прокопова розклала політичний пасьянс сучасної Угорщини, охарактеризувавши стратегію і тактику угорських політичних партій, котрі готуються до парламентських виборів наступного 2022 р.

Автор цих рядків, котрий модерував студії секції, виступив з доповіддю на предмет своїх багаторічних наукових інтересів, охарактеризувавши соціальні утопії в інтелектуальному полі німецького Просвітництва XVIII ст. Що цікаво, у часи Французької революції ніби виникла можливість втілити в життя ідеали суспільної гармонії і збудувати державу справедливості і щастя. Німецький просвітник і утопіст Георг Форстер створив у м. Майнці комуну на взірець французьких аналогів. Але, як нам добре відомо, якобінство скотилося до терору і репресій проти своїх політичних опонентів, так царства свободи і не збудувавши.

Доповіді супроводжувалися зацікавленими питаннями, рефлексіями з приводу окремих висновків у виступах викладачів. Було констатовано, що зазначений захід не тільки досяг мети, а й продемонстрував високу якість наукового пошуку. Було визнано за доцільне запрошувати до участі в таких заходах і студентів, для котрих виступи викладачів з результатами їхніх дослідницьких студій слугуватимуть за своєрідну школу досвіду.