«Не може бути тіло українським, а душа російською», – єпископ Варсонофій поспілкувався зі студентами й подарував кафедрі журналістики копію Томосу

За словами єпископа, Томос є надважливим актом про незалежність церкви. Головне в процесі одержання історичного документа – це співслужіння, що відбулося 5 січня 2019 р. Томос про автокефалію об’єднаної Православної церкви України надав Київській митрополії автокефальний статус у складі 15  канонічних Православних церков у структурі єдиної Вселенської православної церкви.

Документ написаний на папірусі, з елементами позолоти. Створений на Афоні монахом-художником. Текст розроблений Патріархом Варфоломієм. Томос прирівнюється до історичного документа держави.

На Закарпатті є всього три копії цього важливого указу. Четверта віднині зберігатиметься на кафедрі журналістики, – зауважив завідувач кафедри Євген Соломін, який модерував зустріч.

Єпископ Варсонофій служить на Закарпатті близько 10 років. Народився і виріс у Почаєві, неподалік відомої лаври. Виховувався у християнській родині, відвідував духовну школу, закінчив семінарію, мав досвід політичної діяльності. Зізнається, що в дитинстві і юності був прихожанином УПЦ МП, але під час приїду Кіріла до Почаєва, коли побачив, як той спілкується з місцевими священнослужителями та вишуковує «бандерівців» серед митрополитів, які люблять Україну, написав листа патріарху й відмовився бути прихожанином цього патріархату.

«Не може бути тіло українським, а душа російською. Це вже роздвоєння, травма, яку потрібно лікувати. Україна нині проживає цей стан. Відроджується українська душа. Коли це відбудеться повністю, держава стане однією з наймогутніших у Європі. Українська кров довго спить, але коли її розбурхати, вона стає, як чорна Тиса, її зупинити неможливо. І росіяни це розуміють», – вважає Варсонофій.

Єпископ Ужгородський та Закарпатський їздить до наших захисників десятки разів на рік. Він спілкується з військовими перед боєм, у години смутку, втрати побратимів. У молитві, сповіді воїни знаходять розраду. «Я пишаюся, що можу допомогти державі своїм духовним служінням, бути поряд із військовими у складні й радісні моменти, і в останні хвилини, що найважче. Це ті жахи, які приніс нам “русскій мір”, якого чекали представники російської церкви, політики», – розповідає єпископ.

Він неодноразово бачив справжнє обличчя війни, працював із військовими, що заціпеніли від жаху смерті, схожі на живих мертвих людей. Завдання капелана в таких ситуаціях – вивести військового з цього стану, говорити з ним доти, доки не потече сльоза. Після цього починають працювати лікарі. Каже, що неможливо забути, як захисники просять хрестити їх вже під час бою чи незадовго до нього. Вони усвідомлюють, що зараз може прилетіти. І капелан не знає, чи зможе завершити ритуал…

Єпископ Варсонофій побажав студентам, щоб їхні діти ніколи не знали війни. Нагадав, що захист держави, рідних, побратимів відповідає одній із Христових заповідей: «Немає більшої любові, ніж та, коли душу свою віддаєш за друзів своїх».

Для студентів і викладачів священнослужитель залишив побажання на прапорі, що зберігається на кафедрі журналістики: «Моліться за мир у всьому світі». Після зустрічі взяв участь у записі подкасту студентів-медійників «В університеті». Розмова буде доступна до перегляду невдовзі на ютуб-каналі кафедри.