Щасливий квиток до Хорватії: студентка-журналістка цілий семестр навчається в Загребському університеті за програмою Erasmus+
– Чи могла я уявити ще рік тому, що буду жити й навчатися певний час за кордоном? Ні, звичайно. Ще в школі чула про програму Erasmus+, завдяки якій студенти можуть здобувати знання в іншій країні, ще й отримувати стипендію. Та для мене це була лише мрія, і я не думала, що колись випаде такий шанс. І ось у свої 19 ділюся враженнями з сонячної Хорватії, де цілий семестр навчаюся в Загребському університеті. «Вірте, що можете, і ви вже на півдорозі», ― казав Теодор Рузвельт, і я цілком з ним погоджуюся.
Загалом програма Erasmus+ – це ініціатива Європейського Союзу, спрямована на підтримку освіти, навчання, молодіжних і спортивних ініціатив. Її метою є сприяння мобільності студентів, викладачів, а також співпраця між вищими навчальними закладами та організаціями з різних країн.
Свій шлях до участі в Erasmus+ я почала в жовтні 2023 року й дістала відповідь на початку грудня. Мобільність почалася 19 лютого і триватиме до 10 липня. Звичайно, на всіх етапах підготовки документів мені допомагав відділ міжнародних зв’язків УжНУ, за що особливо вдячна його керівниці Оксані Свєженцевій і працівникам, які вчасно відповідали на всі мої питання, сприяли підготовці й перебуванню в Хорватії.
До Загреба ми прибули рано-вранці. Кілька годин поспали й поїхали до свого факультету заповнити документи. Куратором на проєкті для українців є хорватка Желька Пітнер, вона допомагає нам з оформленням потрібних документів і надає всю потрібну інформацію.
Мій факультет політичних наук, до складу якого входить журналістика, міститься в бізнес-центрі: 2020 року в Загребі стався землетрус й основна будівля підрозділубула частково зруйнована. Проживаю в гуртожитку, яких у Загребському університеті три – з різними ціновими категоріями. За бажання, студенти можуть винаймати квартиру.
Перший тиждень ми адаптовувалися, вивчали місто, його чудові вулички. І тоді я впіймала себе на думці, що частково це поєднання Ужгорода, а житлові будівлі мені нагадують моє рідне Запоріжжя.
Навчаючись у Загребі майже два місяці, спостерігаю такі особливості навчального процесу: конспектувати можна за бажанням і як тобі зручно, тому 90% студентів роблять це у ноутбуці; за цілий семестр готують тільки одну презентацію в підгрупах; якщо викладача немає 15–20 хвилин, то всі залишаються і чекають, скільки потрібно; одним із обов’язкових завдань є написання есе в середньому на 2000 слів; немає письмового домашнього завдання, окрім як прочитати статті, тому що завдання виконують під час семінару з викладачем. У мене є такі цікаві дисципліни в цьому семестрі: «Соціально-економічне управління ЄС та зелені переходи», «Пропаганда й дезінформація», «Медіа та місто». Предмети не схожі на ті, що я вивчала в УжНУ на І і частково ІІ курсах, але, звичайно, пов’язані з журналістикою. Щоб не відставати від програми в Ужгороді, я виконую завдання за індивідуальним графіком і вдячна, що викладачі надали мені таку можливість і з розумінням ставляться до моєї ситуації.
Тутешні культура й менталітет трохи відрізняються від України. Хорвати дуже привітні й дружелюбні, люблять каву, як і ужгородці. До речі, мене здивувало, що в кав’ярнях немає стаканчиків, які можна взяти з собою, бо так не заведено, більшість насолоджується напоєм у закладі. Також помітила, що більшість населення Загреба володіє англійською на високому рівні – у кінотеатрах усі фільми англійською з хорватськими субтитрами.
Навчатися в цій країні досить легко, якщо знаєш англійську, бо можна спокійно спілкуватися нею і не обов’язково вчити хорватську. Хорватія взагалі дуже різноманітна країна: це чудове поєднання гір, моря, лісів і старовинної архітектури в містах.
Програма Erasmus+ для мене – можливість здобути нові знання, знайти нових друзів, поліпшити англійську, мати змогу відвідати інші країни. І хоч як би складно було на початку, хай як страшно від того, що тебе очікує, не варто боятися, а брати від життя максимум, адже це риса справжніх студентів!
учасниця програми Erasmus+