Стереотипи геть – сучасна шкільна молодь обирає фізику

На ці й інші запитання відповідали призери обласного конкурсу наукових робіт МАН Аня Кузнєва (І місце, відділ «Технічні науки», секція «Екологічно безпечні науки та ресурсозбереження»; тема наукової роботи «Вплив природних мінералів на міграцію ⁶⁰Co у природі»; науковий керівник- к.х.н., доц. Ганна Васильєва); Катерина Ткаченко (ІІ місце, відділ «Технічні науки», Секція «Технологічних процесів та перспективних технологій»; тема наукової роботи «Вплив природних мінералів на міграцію стронцію у довкіллі»; науковий керівник – к.х.н., доц. Ганна Васильєва) та Станіслав Кобзар (І місце, відділ «Фізика і астрономія», секція «Теоретична фізика» ; тема наукової роботи «Моделювання спектру гальмівного випромінювання»; науковий керівник – к.фіз-мат. н., доц. Іван Гайсак).

Всі учні – 10-класники Ужгородської школи УЗСШІ з ПВОП (Ужгородська загальноосвітня спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням окремих предметів). Усіх навчає фізики Іванна Михайлівна Томаш. Вчителька, дізнавшись про бажання вихованців  працювати над дослідженням фізичних питань, одразу взялася допомогти. Вона ознайомила учнів з особливостями МАН, специфікою її роботи, дала відповідь на всі запитання, що турбували дітей.

Дівчатка обрали собі складні, але актуальні теми дослідження міграції радіонуклідів у довкіллі. Катеринка сфокусувала увагу на ізотопах стронцію, Аня – на ізотопах кобальту. Дотримання чистоти нині стало нагальною потребою. От учениці й обрали собі тему досліджень, пов’язану з прикладною фізикою та збереженням чистоти довкілля. Учні виявили наполегливість і працелюбність. Вчасно виконували завдання й продемонстрували неабияку зацікавленість, а відтак показали прекрасні результати на конкурсі.

Тож наша розмова.

• Дівчатка, важко було займатися фізикою? Чому обрали саме її? Адже більшість молоді вважає фізику важкою і нудною наукою.

Аня: – Я б так не сказала… Ми свідомо пішли у фізико-математичний клас. Мене привернула до фізики книга «Теорія всього» – про взаємодію хімічних, фізичних і біологічних процесів з точки зору фізики.

Катеринка: – Погоджуюся з Анею. Навіть скажу, що це доля нас привела туди. А мені фізика подобається, бо її закони логічні, фундаментально виведені. Це нас приваблює.

• Яка риса, на вашу думку, допомогла перемогти?

Аня: – Думаю, бажання зробити все якомога краще.

Катеринка: – А ще – праця і артистизм.

До речі, про артистизм. Обидві дівчинки надзвичайно гарні. Тим більш цінним є те, що обрали собі важкий науковий шлях.

• Дівчатка, ви такі чарівні! Чи не доводилося стикатися з типовим «ставленням до білявок», а якщо доводилося, то як із цим боролися?

Аня: – Десь чула, що у білявок світла голова. Мені допомагала боролися з цим явищем наполегливість і робота.

Катеринка: – Думала, цей стереотип давно зник, а коли таке траплялося зі мною, вдавала, що не помічаю.

Тут варто зробити маленьку ремарку. В Ані й Катеринки справді світлі голови. Крім глибоких знань фізики, Аня й Катеринка проявили обізнаність у суміжних науках, як-от хімія, екологія, цікавляться історією і вільно володіють англійською мовою.

До розмови приєднується Стас.

• Станіславе, а ви що скажете? Чи є різниця між чоловіками і жінками у науці?

– Думаю, що немає.

• Ви довіряєте жіночій думці?

– Так, маю старшу сестру, тому в мене без вибору (сміється. – Авт.).

• А як ставитеся до того, що є наукова премія «Жінки в науці», яка вручається лише жінкам?

– Спокійно сприймаю: це лише один випадок.☺ Інші премії і для чоловіків.

• Було щось таке, що викликало у вас тривогу чи напруженість? Не страшно було займатися фізикою?

Аня: – Фізику досліджувати не страшно – страшно було заходити в «церковний двір».

Катеринка: – Скоріше дивно і тривожно: доти, поки не звикли. Трохи страшно було телефонувати викладачам з університету. Ми весь час викидали на пальцях, хто це робитиме ☺.

Аня: – Ага, і чомусь завжди телефонувала я…

Станіслав: – А мені було страшно не виконати своє завдання. Програти.

• Викладачі такі страшні чи, може, вимогливі?

Аня: – Та ні, звичайно, не страшні, ми були приємно здивовані їхньою доброзичливістю.

Катеринка: – Так, нам було дуже цікаво працювати. То була атмосфера взаєморозуміння, творчого пошуку й навіть веселості.

• Перемога для вас це передусім задоволення чи відповідальність?

Станіслав: – Звісно, задоволення.

Аня: – Спочатку відповідальність, а потім задоволення.

• Як це?

Катеринка: – Моя подруга має на увазі, і я з нею згодна, що шлях до перемоги – це відповідальність, а сама перемога, вже потім, – це задоволення.

• Як ставитеся до твердження: «Головне не перемога, а участь»?

Аня: – Нормально. Я переважно так і живу: всюди беру участь, а перемагаю не дуже часто.

Катеринка: – Знову згодна з подругою. Наприклад, я брала участь у конкурсі краси й посіла лише друге місце, як і тепер на обласному конкурсі МАН.

Станіслав: – А для мене це твердження неприпустиме. Я прийшов зробити все, щоб перемогти.

• Поки що вам це вдається. Але якщо станеться збій і ви не переможете, це буде трагедією?

Станіслав: – Ні, якщо буду знати, що зробив усе, що міг.

Катеринка: –  Я думаю, що у теперішній непростий час трагедія – це втратити близьких. А ситуацію, коли ти не переможець, варто сприймати як досвід, що допоможе в майбутньому проаналізувати свої помилки й рухатися далі.

Аня: – Підтримую Катю. Крім того, ми розуміємо, що у фіналі зберуться найкращі учні з усіх областей України й перемогти буде надзвичайно важко. Я розумію, що брати участь може кожен, а перемогти – тільки найкращий.

• Сподіваюся, що епідемія скоро припиниться. Ви би порадили комусь із близьких, друзів займатися фізикою?

Станіслав: – Якщо у них є схильність до фізики, – так, звичайно.

Аня: – Я б порадила, якщо у когось є таке бажання. А є здібності чи немає – це з’ясується потім.

Катеринка: – Я завжди вірила в точні науки. Фізика – одна з них. Авжеж, я би порекомендувала вивчати фізику, адже все сучасне життя побудоване на її законах.

• На завершення скажу, що серед вас нема тих, хто не переміг. Ви всі – переможці!