Нещодавно відзначали Всесвітній день туризму. На факультеті туризму та МК до цієї дати, зокрема, приурочили посвяту в першокурсники, та й загалом провели час у запальному ритмі танців, пісень і спортивних змагань.
Однак факультетська родина має й тих, хто прагнув відчути туристичний дух сповна і по-справжньому – мандруючи рідним краєм.
Серед них – й один із найкращих студентів факультету, призер Всеукраїнської олімпіади з туризму Максим Орос.
Мандрівники
– З нагоди професійного свята ми вирішили розвідати й вивчити невідомі більшості, проте від цього ще більш інтригуючі об’єкти природно-заповідного фонду Перечинщини. На парах нам розповідали, що на території Перечинського району, неподалік від райцентру, є Плішківський водоспад. Інформації про нього в Інтернеті виявилося не надто багато (а точніше – нічого, окрім маленької статті та кількох фото), тож це викликало в нас неабиякий інтерес. І ми не знайшли більш зручного часу, як у Всесвітній день туризму, віднайти цю локацію й збільшити багаж знань про цей об’єкт ПЗФ області, – розповідає четвертокурсник Максим Орос.
Окрім водоспаду, маршрут до котрого становив близько 3 км, було вирішено відвідати й сусіднє (також маловідоме) Антонове поле.
Ділиться враженнями учасник походу, студент Олександр Озимко:
– Результати цієї прогулянки виправдали всі наші очікування: водоспад, хоч і невеличкий, проте справді існує, і його не переплутати зі звичайними камінчиками у руслі струмка. А з вершини Антонового поля відкривається чудовий краєвид, і все це – в 4 кілометрах від Перечина!
Антонове поле являє собою доволі відкриту місцевість. Від лавичок зі столами, дбайливо розставленими у лісі, студенти піднялися на вершину. Звідси для них відкрився чудовий краєвид на хребет Синаторія (з видом на Соколець, Анталовецьку поляну), Ужанську й Турянську долини, полонину Боржаву.
Студенти-туризмознавці, за підсумками подолання маршруту, дійшли висновку, що об’єкти, які було обрано для відвідин, гідні більшої уваги. Крім того, пересвідчилися, що «захованих скарбів» а області ще чимало. І хоча, можливо, їм не судилося стати туристичними родзинками Закарпаття – вони запросто можуть привернути увагу охочих до коротких прогулянок на рівні з будь-якими іншими цікавинками району.
