#Всепропало
Коли ти звертаєш увагу лише на негатив, то довкола тільки погане й концентрується. Якщо не зважаєш на це, а робиш своє, радієш сонцю, граєшся із сусідським псом і пригощаєш булочкою безхатька, то твоє #всепропало не настає. Головне – ділитися добром із іншими.
Нині #всепропало – це вже усталена фраза, цілий термін, навіть із похідними. Люди, у яких #всепропало, – всепропальщики відповідно. Тобто ті, яким усе щось не так, – усе хибить. З’явилося це слово недавно й означає воно становище в Україні в цілому.
#Всепропало: комуналка висока, зарплата низька, дороги погані, люди злі, депутати крадуть, Путін – …ну, самі знаєте хто.
Так склалося, що раніше я не надто зважала на так званих всепропальщиків. Але ось днями стала заручником ситуації, бо мені ні́куди було подітися. Так буває: у перукарнях, маршрутках, таксі чи інших місцях – мусиш слухати. Можеш, ніде правди діти, спробувати заперечувати, але людині однаково, бо #всепропало – і ти нічого із тим не вдієш.
Тож мені довелося слухати нарікання на те, що в Україні – хоч як парадоксально – #всепропало: зарплати десь на рівні Бангладешу, медицина в комі, освіта нікудишня – студенти тупі й не хочуть вчитися, погода теж не айс, і навіть музики нормальної нема, а на додачу ще й оцей про своїх оленів по радіо співає… Невже він не знає, що небриті і неголені – це синоніми?! О, Боже! Який кошмар. Де ми живемо?! А ці фестивалі? То один, то другий – люди тільки би пили й нічого не робили!
Я намагалася щось пояснити, адже часто маю справу зі студентами, бачу їхню активність і бажання не тільки вчитися, а й щось робити для суспільства. Мої аргументи були відкинуті, бо і так #всепропало. Що стосується музики, то і тут я зазнала поразки: від тембру Вакарчука співрозмовницю верне. «Антитіла», «Бумбокс»? Та у їхніх піснях, виявляється, жодного сенсу. Христина Соловій, KAZKA? Ну, то такі дурнички про любов. А «The Hardkiss» та ONUKA не вгодили, бо ця пані таке не слухає. Чомусь на думку не спав Олег Винник. От він, певно, став би винятком і припав би до смаку цій тонкій і естетично підкованій душі… А фестивалі – зрештою, вони сприяють розвитку туризму, цим і особливий наш край, чи не так? Але ж ні! «Туризм розвивається – люди спиваються! Зрада повсюди! Навіщо нам та Європа? Це до таких цінностей ми прагнемо?» – чую у відповідь.
Легко кричати #всепропало, коли сам нічого не робиш, аби бодай щось змінити. Легко критикувати. А ти піди і зроби ліпше. І доки у мізках всепропальщиків буде булькати оце багно, ті, кому не байдУже майбутнє країни, будуть як мурахи робити свою, але насправді спільну справу. І країна зміниться. По крупицях. Тільки якщо для тебе #всепропало, то цього не змінить навіть еміграція на Місяць. Бо хоч куди поїдь, ти береш із собою себе, – як влучно зауважив Ніл Гейман.
Почни з себе: допоможи військовим, подаруй сиротам радість, нагодуй безхатька чи забери з вулиці кота, започаткуй конкурс, розроби корисний проект, відвідай будинок для літніх людей або хоча б візьмися за самовдосконалення. Тоді на твоє скиглення про те, що #всепропало, не буде часу.