За словами автора, скульптора Ігоря Гречаника, монумент – символ свічі, що палає, яка одночасно має силует жінки, котра склала руки в молитовному жесті. Жінка горить, як свіча, і її життя швидко згорає. Цей пам’ятник митець вважає найголовнішою роботою життя.
До церемонії відкриття, яке відбулося біля медичного факультету, долучилися представники влади, правоохоронних органів, духовенства, громада міста.
Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль зауважив: «На Закарпатті не було голоду в 1932–33 роках, але він прийшов разом із радянською владою після війни. Помолімося за наших співвітчизників… За пам’ятником зійшла озима пшениця. Сподіваємося, це добрий знак, що в Україні настануть мир, спокій і буде злагода».
В. о. голови облради Йосип Барто і очільник Ужгорода Богдан Андріїв закликали не допустити геноциду ще раз.
Маленька ужгородка зворушила присутніх поезією, у якій розповіла про трагедію від імені дитини Голодомору.
Відтак монумент освятили, помолилися за померлих, попросили в Бога, щоб горе не повторилося.
Ушануймо людей, життя яких проковтнули чорні жорна Голодомору. Запалімо свічки пам’яті… Нехай вогники зігрівають душі убієнних, котрих не відспівували, не поминали…