Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Зранку до вечора як у вулику: Як у гуртожитках УжНУ живе понад 1300 людей

Якщо хочете поділитися чимось, можна приносити безпосередньо на прохідну гуртожитків чи в ректорат УжНУ (пл.Народна, 3) – завжди актуальні мийні засоби, посуд, смаколики, спідня білизна, засоби гігієни

2 210

Зранку до вечора як у вулику: Як у гуртожитках УжНУ живе понад 1300 людей

 

Зранку до вечора як у вулику: Як у гуртожитках УжНУ живе понад 1300 людей

Сім’ї з дітьми, люди з інвалідністю і навіть невеликі домашні улюбленці з Київщини, Харківщини, Сумщини, Одещини, Донеччини, Луганщини та Запорізької області оселилися в гуртожитках УжНУ. З перших днів повномасштабного вторгнення університет став прихистком для кількох тисяч людей. Для когось – на ніч чи кілька днів, а для когось – ось уже місяць. Як усе функціонує, Медіацентр розповідає на прикладі гуртожитку №4.

Хто в рукавичці живе

Директор студмістечка Василь Кепич засвідчує: «Тепер у всіх університетських гуртожитках живуть внутрішньо переміщені особи. Їх понад 1300. Більш ніж 400 – діти. Цифра щодня міняється, бо хтось знаходить інше житло або відбуває за кордон, хтось навпаки приїжджає. Хтось приїхав із домашніми улюбленцями. Хоч я це не вітаю, але розумію ситуацію. Невеликих тварин беремо. У мене самого дома кішка, і на вулиці вона жити не здатна. А для людей, які виїхали з собаками, кицями, ці тварини — їхнє життя. Маємо бути гуманними. Але проводимо бесіду, щоб прибирали за своїми улюбленцями».

Зранку до вечора як у вулику: Як у гуртожитках УжНУ живе понад 1300 людей За місяць університет став прихистком для близько 3 тисяч людей. Зокрема в 4-му гуртожитку є й маломобільні люди, онкохвора, є лежача дитина з ДЦП та дитина з ментальною інвалідністю — синдромом Дауна.

У перші дні, каже Василь Кепич, транзитом тут було й багато іноземних студентів, які евакуювалися на батьківщину. «Вони приїздили групами по 20–30 і навіть по 50 осіб. Їм потрібно було десь переночувати, аби наступного дня рухатися далі, тому розміщували у читальній залі».

Нещодавно понад два десятки ліжок гуртожиткам передав Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології, аби трохи розширити можливість прийому людей.

Приїжджим потрібно обов’язково зареєструватися через кол-центр (0934787174, 0682893301) та прийти у пункт розподілу на Ракоці, 2 («Совине гніздо»). Там же можна отримати талони на їжу.

Взаємопідтримка і дві миски олів’є

Комендант гуртожитку №4 Юрій Бобик розповідає: «Тут дуже багато людей, які хочуть чимось займатися. От у холі жіночки щоранку роблять для всіх бутерброди. Перед тим приготували 2 миски салату олів’є й зібралися на таку «вечірку» без алкоголю і музики, але щоб відволіктися, підтримати одне одного, познайомитися і поспілкуватися. 8 березня жінки самі організувалися, пішли в супермаркет, купили торти, накрили стіл, вітали з Міжнародним жіночим днем. Також у нас є 16 студентів-переселенців, з якими я комунікую в спільному чаті, коли потрібна допомога, вони приходять і роблять. Наприклад, допомагають роздати їжу, перестелити кімнату, розвантажити машину. От увечері перед другою повітряною тривогою ми з ними організувалися й провели навчання з евакуації людей до бомбосховища. Хто ж знав, що вже за кілька годин це стане в пригоді?»

Василь Кепич додає: «В усіх гуртожитках є люди, що розуміються на електриці, сантехніці. Наплив людей страшний. Там перегоріла лампочка, там вимикач поламався… А вони допомагають розвантажити наших працівників. Хтось сам проситься, щоб їм дали поприбирати щось. Допомагають дуже».

Як усе влаштовано

Зранку до вечора як у вулику: Як у гуртожитках УжНУ живе понад 1300 людей У холі гуртожитку №4 зранку людно: тут завжди є чай, печиво. Хтось прийшов по дбайливо нарізані бутерброди. Ще хтось реєструється, хтось бере памперси для дитини, хтось спілкується на диванчиках. А от якщо піднятися вище — доволі безлюдно. Чи то відсипаються в спокої, чи то працюють, чи просто порають буденні справи. Більш гамірно тут стає у другій половині дня й надвечір.

«Харчує міська рада й волонтери, — пояснює Юрій Бобик. — Щоранку я заповнюю гугл-форму про наші потреби в першому, другому, харчуванні для дітей і відправляю у «Дельфін» (*ресторан став справжнім гастрономічним осередком міста. — Авт.). І вони нам це привозять. А потім жінки-активістки стають і роздають. У холі завжди є солодощі, чай, соки. До речі, було, що батьки самі обмежували дітей у солодощах за погану поведінку, тобто їх тут надто не балують».

У приміщенні профкому студентів УжНУ відкрили дитячу кімнату — там є іграшки, книжки, пазли. Інтернет, зі слів Юрія Бобика, провайдер провів сюди безкоштовно. У читальному залі облаштували гуманітарну кімнату. А в коридорі є коробки з речами й стіл із книгами. «Якщо люди щось приносять, то ми все заносимо в нашу гуманітарну кімнату. А кому потрібно, може прийти й узяти. Тепер у 4-му гуртожиток потрібні мийні засоби, щоб люди могли самі підтримувати порядок у своїх блоках».

Якщо хочете поділитися чимось, можна приносити безпосередньо на прохідну студентських гуртожитків чи в ректорат УжНУ (Народна, 3). Завжди актуальні мийні засоби, посуд, смаколики, спідня білизна, засоби гігієни.

Ксенія Шокіна
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.