Лекторка з Пряшева розповіла про переклад літературних назв словацькою на прикладі роману Василя Шкляра
Лекції і дискусії з представниками закордонних вишів, науково-дослідних установ відбуваються з ініціативи лекторки словацької мови і культури Яни Кесселової, яка ретельно їх планує і модерує
Лекції і дискусії з представниками закордонних вишів, науково-дослідних установ відбуваються з ініціативи лекторки словацької мови і культури Яни Кесселової, яка ретельно їх планує і модерує. Цього разу до зустрічі долучилися представниця Міністерства освіти, досліджень, розвитку та молоді Словацької Республіки В’єра Гутова та директорка Studia Academica Slovaca (Центру викладання словацької мови як іноземної), докторка Університету Коменського в Братиславі Міхаела Мошатова, а також студенти і викладачі з Ужгорода, Києва, Львова, Дніпра.
Перед лекцією слухачів вітали закордонні гості. В’єра Гутова подякувала Яні Кесселовій та всім учасникам за такі зустрічі, ініціативи, анонсувала стипендії для українських студентів, які пропонуватиме Міністерство: «Ви робите дуже важливу працю в Ужгороді та інших містах у цей непростий час –в умовах війни. Дуже інтенсивно працюєте, зокрема під час таких онлайн-презентацій. Передаю сердечне вітання з Братислави! Маєте там підтримку. Ми готові приймали студентів на мобільність, на літню школу. Тож сподіваюся на зустріч у Братиславі!».
Міхаела Мошатова наголосила на актуальності теми, запропонованої Адріаною Амір. Адже студенти вивчають переклад, займаються ним, тож мають розуміти тонкощі передачі власних назв.
Адріана Амір зізналася, що для лекції хотіла обрати кілька перекладених творів, прокоментувати їх, але потім зупинилася на одному, бо в історичному романі Василя Шкляра є достатньо прикладів власних назв, зокрема дискусійних. Лекторка зауважила, що її коментарі до твору зумовлені варіативністю передачі власних назв, сучасними правописними нормами, а також потребою відмежувати передачу українських власних назв на російський кшталт.
Переклад, на її думку, є формою міжкультурної комунікації в ширшому культурному просторі. Культурний переклад передбачає декодування та ідентифікацію, систематизацію тексту, а також знання історії, суспільно-політичних обставин, у яких створений оригінал.
У вигляді таблиць пані Адріана продемонструвала оригінальні й перекладені імена героїв твору, назви населених пунктів, види зброї, та можливі варіанти лексем, які є більш коректними, допомагають зберегти самобутність роману. Наприклад, географічні назви Dneper, Charkov, Kyjev сьогодні є застарілими і неправильними.
Під час лекції студенти 4-го курсу словацького відділення Сергій Марушка, Ярослава Мазютинець, Родим Нємцев, Богдан Лисаков, Марія Ушакова, Юліана Павловські зачитали фрагменти роману українською та словацькою мовами.
Лекторка мала позитивні відгуки слухачів – викладачів і студентів. Доцентка кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей подякувала Адріані за презентацію, доступний виклад матеріалу. Тетяна Василівна погоджується з коментарями до перекладеного твору, вважає їх потрібними для розуміння змісту роману й історичного контексту. Наголосила, що Адріана дуже талановита, і висловила сподівання, що буде активніше перекладати, адже має до цього хист.
Доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка Зоряна Гілецька розповіла, що використовує рекомендації Адріани під час викладання, та погоджується з коментарями до твору «Чорний ворон»: «Людина, яка займається перекладом, мусить бачити лінгвокультурні контексти, історію. Русисити не забезпечать правильного перекладу. Дуже хочу, щоб переклади робили, орієнтуючись на Україну, зі знанням ситуації».
Наприкінці лекції прозвучали запитання від слухачів – про варіанти передачі географічних назв, сленгу, суржику. Адріана розповіла, що з географічними назвами справді виникають проблеми, є можливості як транскрипції, так і власне перекладу. А розмовні елементи не завжди потребують точної передачі, бо переклад загалом спрямований на адекватне розуміння.
Лекторка зі Словаччини зауважила, що в сучасній українській літературі є близькі їй автори, яких рада би перекласти, але поки що не вистачає часу. На думку Адріани Амір, такі твори, як «Чорний ворон. Залишенець», потрібно перекладати словацькою, адже історію нерідко пояснюють через російську призму, минуле України залишається невідомим для сусідньої країни, тому попереду ще дуже багато роботи.