Студенти відділення англійської філології культурно відпочивали в театрі та арт-галереї Ужгорода

Адміністративний центр Закарпаття відомий своїм ляльковим театром «Бавка», що в самому серці міста – на площі Театральній.

Зауважимо, що багато людей мають хибне уявлення щодо відвідування театрів та галерей, побутує навіть думка, що це завдасть шкоди гаманцю кожного українця, особливо студента. Проте ми пересвідчилися на власному досвіді, що ціна квитка тут невисока, а студентський квиток дає змогу отримати ще й знижку.

Отож ділимося своїми враження від вистави «Лісова пісня», заохочуючи інших частіше відвідувати театри.

Юля, 2 курс, відділення англійської філології: «Похід до театру на «Лісову пісню» Лесі Українки справив на мене неабияке враження. Незрівнянна гра акторів, декорації, музика та театр ляльок органічно взаємодіють. І хоч я ніколи не була заповзятим театралом, ця вистава змінила моє ставлення до цього виду мистецтва. Відчуття, яке виникає після перегляду чудової вистави, важко порівняти з будь-чим іншим. Театр пробуджує в нас емоції, допомагає по-іншому глянути на життя, є надзвичайно важливим для саморозвитку особистості».

Вражені виставою, вирішили відвідати й відому арт-галерею «Ілько». Нам випала унікальна нагода познайомитися з талановитим закарпатським художником й одночасно засновником однойменного арт-центру – І. І. Ільком, який став нашим гідом, розповів захопливу історію своєї виставки картин.

Оленка, 2 курс, відділення англійської філології: «Я не з тих людей, які люблять відвідувати виставки. Але ця подія вирішально змінила моє ставлення до мистецтва і його сприйняття, адже що може бути краще за художника, який сам пояснює значення своїх картин, який змушує переживати і відчувати те, що й він сам? Напевно, у житті кожного з нас є дуже обмежена кількість подій, які на нас суттєво впливають. У моєму випадку це якраз вона. Тому розвивайте себе і свій духовний світ через мистецтво, бо воно торкається душі».

Ірина Євгенівна Попович, куратор, викладач ОІМ:«Приємно усвідомлювати, що наші студенти будують своє майбутнє, свідомо обираючи всебічний розвиток. Вірю, що саме такі особистості в майбутньому долучаться до інтелектуально-культурного розвитку нашої держави. Хто, як не ми?».