Десятиліття сталого розвитку: як УжНУ виховує свідомих громадян для майбутнього планети

• Пані Ганно, почнімо з невеличкого лікнепу. Якби потрібно було пояснити дитині, що таке сталий розвиток і для чого він, як би ви це зробили?

– Дітям я завжди кажу: спитайте у своїх бабусі, дідуся, чи купалися вони в річці або в озері. Тепер ми майже не купаємося у відкритих водоймах, бо вони забруднені. Здебільшого люди зводять сталий розвиток до екологічної складової, тому це найпростіший приклад. Але тут є й соціальна та економічна компоненти. Важливо розуміти, що є екологічні проблеми, проблеми війни та миру, вичерпності ресурсів, голоду, демографічні, енергетичні проблеми – все це глобальні проблеми, на які людство вже не може давати відповіді окремо, а мусить діяти разом й реалізовувати комплексні рішення. І в темі сталого розвитку вони реалізуються, бо тут ідеться про баланс між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включно з потребою в безпечному і здоровому довкіллі.

Чому значний акцент робиться на екології? Бо природа не існує в ізоляції від людської діяльності, від потреб і бажань людей. І спроби захистити її мають бути з боку людей, бо інакше не будемо мати місця, де жити, чи, як мінімум, не будемо мати чистої води, чистого повітря та безпечних харчових продуктів. Довкілля – це місце нашого життя, тому маємо дбати про його охорону, щоб покращувався наш добробут у ньому, а отже, маємо так організовувати життя суспільства, щоб воно могло існувати в довгостроковій перспективі.

• Розкажіть, із чого починався шлях Центру зі сталого розвитку УжНУ.

– Усе починалося 2010 року, коли в університет прийшло запрошення від проєкту ПРООН і ЄС «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» поїхати на семінар для представників ВНЗ України. Тоді ми не дуже розуміли, що з цього буде. Але завдяки цій першій зустрічі утворилася мережа університетів, яка стала академічною складовою проєкту, щоб показати, що питання сталого розвитку на практиці підкріплене теорією, наукою. У 2011 році ми підписали меморандум «Про порозуміння» між УжНУ та Проєктом. Так почалася міжуніверситетська міждисциплінарна комунікація. В найкращі періоди це була мережа із 40 університетів, яка називалася Освітня мережа сприяння сталому місцевому розвитку. Проіснувала вона за підтримки проєкту до 2016 року, але комунікація і співпраця між університетами існує і досі.

Одна з рекомендацій до університетів тоді стосувалася створення ресурсних центрів зі сталого розвитку – при кафедрах, факультетах чи всеуніверситетських. Я порадилася з керівництвом вишу й дістала підтримку у створенні загальноуніверситетського ресурсного центру, бо потреба є для всіх, а не для окремих підрозділів. Так 24 березня 2015 року рішенням Вченої Ради УжНУ було утворено Ресурсний центр зі сталого розвитку, а мене призначили його керівницею на громадських засадах.

• У чому полягає діяльність Центру?

– Центр було створено з огляду на потребу впровадження концепції сталого розвитку й виходячи з розуміння трьох основних її точок зору: економічної, соціальної та екологічної, які треба впровадити на рівні держави, області та окремого населеного пункту чи навіть інституції, а також для поширення цього підходу серед студентів. Мета діяльності Ресурсного центру – сприяння реалізації міжнародних програм та сталому регіональному розвитку, а також активізація науково-дослідної діяльності університету у цій сфері. Основні завдання – поширення принципів сталого розвитку і кращих методик регіонального й місцевого розвитку; обговорення нових концептуальних теорій сталого розвитку суспільства, його основних характеристик і структурних елементів; сприяння самостійній науково-дослідній діяльності університету в сфері сталого розвитку; обговорення нових теорій і методик аналізу основних показників сталого розвитку; отримання нових знань, постановка, вирішення та практична реалізація актуальних проблем сталого розвитку регіону і тих напрямів, що розвиваються на межі споріднених наук та міждисциплінарних зв’язків; зв’язок з навчально-виховним процесом, залучення професорсько-викладацького складу, аспірантів, магістрантів і студентів до вирішення важливих науково-практичних завдань у сфері сталого розвитку.

У березні 2015 року ми створили Центр, а у вересні 2015 року ООН визначила Глобальні цілі сталого розвитку. Тому фактично майже одразу ми почали займатися їх популяризацією та просуванням. Серед них якісна освіта, подолання бідності, голоду, гідна праця та економічне зростання, захист та відновлення екосистем, мир, справедливість та сильні інститути – загалом цілей є 17.

У Центрі визначено декілька основних напрямків діяльності. Насамперед просвітницька, наукова, а також організаційна робота. Ми проводили квести, круглі столи, тренінги, конкурси наукових робіт, видавали колективні монографії, здійснювали візити в громади, брали участь у розробці нормативно-правових та планувальних документів на рівні країни та регіону, організовували різного штибу екологічні акції. Із найбільш яскравих та повторюваних – дебати зі сталого розвитку між студентами чи для школярів, тижні сталого розвитку, акції з прибирання території чи висаджування дерев. Тобто наша головна мета – показати, що Глобальні цілі можуть бути досягнуті через впровадження локальних ініціатив по всьому світу.

Наведу приклад щодо екологічного напрямку. Щороку навесні та восени, навіть у ковід і під час повномасштабної війни, наші студенти й викладачі висаджували дерева в рамках акцій «Озеленення планети», «Озеленення України» як на території міста, так і за його межами. Загалом на нашому рахунку вже близько 3–4 тисячі висаджених дерев і кущів, з яких близько 250–300 на території УжНУ – біля гуртожитків, центрального корпусу, природничо-гуманітарного коледжу. Також беремо активну участь в екопросвітницьких акціях – приєднувалися до ініціативи Let’s Do It Ukraine, «World Cleaning Day», «Очистимо береги разом», «Zero Waste Day» та самі ініціювали прибирання різних ділянок. У 2020 році ми запровадили сортування сміття в окремих корпусах УжНУ, і, мабуть, якби не було введено карантинних заходів і дистанційного навчання, то мали б більшу підтримку ініціативи по всіх корпусах.

Окремо варто згадати про Волонтеріат УжНУ – це теж одна з ініціатив Центру. Він створений у 2018 р. і до 2022-го був неформальним об’єднанням при Центрі, до якого долучалося більше сотні студентів і викладачів. Тоді було багато корисних ініціатив: підтримка лікарень під час пандемії, візити до дитбудинків і будинків для літніх людей, допомога зооволонтерам і так далі. А вже навесні 2022 було створено громадську організацію «Волонтеріат УжНУ», яка активно діє і нині.

• Цілі визначені. Але як знати, чи країна рухається в напрямку їх виконання?

– Коли приймалися Цілі сталого розвитку, визначили відповідальних на міжнародному рівні за досягнення цілей – передусім це уряди. Далі – органи місцевого самоврядування, відтак – наукова та освітня спільнота. Ми, як освітяни, маємо знати про актуальність досягнення цих цілей, розповідати іншим і навчати студентів, які потім мають керуватися цим у професійній реалізації.

Для кожної країни, і для України зокрема, визначені завдання, до кожного з яких є індикатори – тобто кількісні показники, спираючись на які, ми можемо відстежувати прогрес чи регрес. Звісно, з повномасштабною війною багато що змінилося й відійшло на другий план, тому впродовж 2024 року ці індикатори для України довелося оновити та актуалізувати.

Наприклад, 4 ціль нам найбільш близька – якісна освіта. В Україні вона має 7 завдань, кожне з яких містить свої індикатори. Один з індикаторів у питанні якості освіти у зв’язку з наукою – це збільшення витрат на впровадження наукової діяльності. Відповідно, можна знайти дані по динаміці витрат на освіту. Тобто, кожен показник можна відстежувати та розуміти, чи в правильному напрямку ми рухаємося, й ухвалювати рішення, щоб покращувати життя кожного з нас.

Ці 17 цілей охоплюють усі сфери, тож можна обрати, в якій темі ти бачиш можливість для себе і де ти можеш бути корисним. На наших заходах є представники майже всіх факультетів і це дуже добре. Важливо, щоб студенти сприймали це з погляду своєї майбутньої професії та розуміли свою роль для досягнення цілей і тієї глобальної мети.

• Зараз у світі намагаються дотримуватися концепції win-win. Університети – чудовий майданчик для досягнення цілей сталого розвитку. А яка користь від цього власне самим вишам?

– У ХХІ столітті заклади вищої освіти у всьому світі виконують набагато більше функцій, ніж це було з початку виникнення університетської освіти. І сьогодні університети в усьому світі борються за те, як найкраще інтегрувати проблеми сталого розвитку в навчальні програми та діяльність, бо це провідна концепція розвитку людства.

Більшість світових та міжнародних рейтингів закладів вищої освіти включають показники по сталому розвитку. Тому це безпосередньо впливає на позиції університету у міжнародних рейтингах. Власне, робота Центру теж вплинула на те, що наш університет щороку піднімається у різноманітних рейтингах та є одним із кращих в Україні. У тому числі завдяки цьому наші студенти та викладачі можуть долучатися до міжнародних обмінів, програм, конференцій та інших заходів. Зокрема, ми увійшли до програми для балтійських університетів. Так, до прикладу, я їздила у Фінляндію та в Польщу по навчанню викладів освіти для сталого розвитку. Незабаром наша студентка факультету міжнародних відносин їхатиме на студентський захід у рамках цього проєкту до однієї з країн Балтії та представлятиме наш університет. Тобто крім рейтингів для університету – це можливості для викладачів, аспірантів, студентів. А взагалі для університету – це зміни на краще у стратегічному, програмному та оперативному плані. До речі, з 2023 року в УжНУ прийнята Політика стійкості та сталого розвитку.

• Нещодавно під час тренінгу зі сталого розвитку ви сказали цікаву фразу. Мовляв, 10 років тому ніхто не розумів, що це за сталий розвиток і кому він потрібен, а перша зустріч щодо сталого розвитку в УжНУ зацікавила всього 5 людей, включно з вами. Нині ж згаданий тренінг та інші ініціативи з цієї теми гуртують десятки людей, яким важливе майбутнє нашої країни та світу. Які зміни ви відзначаєте для себе в цьому плані?

– Однозначно, позитивні зміни є, і вони надихають і радують. 10 років тому 8 із 10 опитаних не розуміли, що таке сталий розвиток. Тепер же колеги та студенти краще обізнані, розуміють, що це і навіщо. І коли я оголосила в кінці січня тренінговий курс, за 2 дні мала 75 заявок. Хтось уже добре орієнтувався в темі, а для когось це було лише знайомство з нею. Приємно, що були й такі, які хотіли приєднатися в процесі. Тому думаю зробити додаткове навчання. Колеги розуміють, знають і хочуть знати більше. Це підтримується і навіть вимагається на державному рівні, адже Цілі сталого розвитку імплементуються в освітні програми.

Цікавим був один із висновків у рамках цього навчання: багато колег цим займалися, але не розуміли, що це і є робота над досягненням Цілей сталого розвитку. Тому одна з задач, яку я ставлю для себе – показати цю взаємопов’язаність процесів та їхній взаємовплив – не можна розвивати політику, не розвиваючи екологію, економіку та суспільство.

• Власне, якщо говорити про політику. Зміни в політикумі США із президентством Дональда Трампа на собі відчуває не лише Україна, а, без перебільшення, увесь світ. Мова про вихід із ВООЗ, із Ради ООН із прав людини, припинення фінансування USAID та навіть є розмови щодо виходу США із НАТО. Чи бачите ви і як політологиня, і як громадська діячка у такому виборі американців загрозу для досягнення цілей сталого розвитку?

– Ми всі відчуваємо і будемо відчувати цей вплив. Але, на мою думку, політика Трампа – не вирок для всіх. Є європейський зелений курс, мета якого – до 2050 року стати кліматично нейтральним континентом. Ми маємо статус кандидата в члени ЄС. Тож я би орієнтувалася на Європу, де ці теми та поняття залишаються важливими. Нині Європа теж починає думати про озброєння, і питання розвитку відходять на другий план. Але я переконана, що тема та ідеї сталого розвитку не можуть бути знівельовані або перекреслені однією постаттю.

Щодо Цілей сталого розвитку, то, згідно зі звітом за 2024 рік, лише 17% із 17 Цілей сталого розвитку перебувають на шляху до досягнення до 2030 року. Проте все одно варто робити кожному з нас те, що від нього залежить і керуватися принципом думай глобально – дій локально.

Ми розуміємо, що, скоріш за все, ЄС теж переглядатиме виділення коштів на проєкти та заходи. Можливо, певний спад буде у фінансуванні цієї теми, але думаю, що це не буде катастрофічно. Вже є багато розробок, досліджень і рішень, які просто треба імплементувати і поширювати.

• Які плани має Центр на найближчий час?

– Плануємо продовжувати те, що робимо, адже воно має результат і працює. Я сама продовжую постійно підвищувати свої знання, навчаюся за кордоном і в Україні. Протягом року продовжуватиму підтримувати практичні знання з упровадження зелених професій у сфері вищої освіти.

Зараз усе частіше обговорюється, чи потрібно менеджерів зі сталого розвитку як окрему професію. В Україні вже є дві магістерські програми, у світі їх більше. Можливо, у перспективі зможемо впровадити спеціалізацію в межах якоїсь освітньої програми саме з акцентом на сталий розвиток у нашому університеті.

• Якщо сталий розвиток можна розглядати як професію, то чи є в ній гроші – чи буде це фінансово цікаво молоді?

– Тепер у дуже багатьох галузях, бізнесі обов’язкова посада фахівця, який відповідає за сталий розвиток. Найчастіше це люди, які здобули ці компетенції на курсах чи за кордоном. Я входжу в Міжнародну асоціацію експертів зі сталого розвитку, і нам періодично присилають вакансії українського ринку, що стосуються цієї теми. Банки, торгові мережі, великі компанії, міжнародні організації шукають фахівців зі сталого розвитку – ESG-аналітиків, які складають звітність щодо екологічних, соціальних та управлінських даних компанії для залучення інвестицій. Ця звітність затребувана, а фахівців не вистачає. Тому сталий розвиток вигідний усім, а для когось це ще й може стати успішною кар’єрною сходинкою.