Вивчав богемістику і став судовим перекладачем у Чехії: історія випускника УжНУ Віктора Федурці

• Вітю, розкажи, чому ти обрав богемістику?

– Це було дещо випадково. Я з Хустщини, і в дитинстві багато чув про Чехію: батьки моїх однокласників там працювали, друзі їздили й розповідали, як там. А ще ж історія Хуста пов’язана з Чехословаччиною. Я навіть якийсь час думав вступати до вишу в Чехії. Однак врешті вирішив таки навчатися в Україні: розглядав Харків і Київ, обирав між юридичним і туризмом. Але 2013 року, коли я саме закінчив 11 клас, в УжНУ відкрилася нова спеціальність – богемістика. Я розумів, що зможу не лише вивчити мову, а й у перспективі продовжити навчання в Чехії. Так і вступив до УжНУ.

• Ти володів мовою бодай на початковому рівні?

– До того чеської я не знав, та й не вивчав її. Весь мій курс прийшов із нульовими знаннями цієї мови, тож стартували зі спільного нуля. Та в нас була велика кількість годин чеської, і вже після першого семестру  результат став відчутний. Тоді чеську нам викладали українські викладачі, а тепер зі студентами вже працює й лекторка-носійка мови пані Петра Зламана.

• Чи вдалося здійснити план продовжити навчання в Чехії?

– Так, завдяки інтенсивному навчанню вже на другий семестр першого курсу я поїхав до Чехії за програмою академічної мобільності. Тоді студентські обміни стартували з другого курсу, але я сам знайшов ту, за якою зміг поїхати. До речі, дізнався я про неї завдяки двом студенткам із Чехії, які приїхали теж за обміном на історичний факультет. Вони почули, що в нас почали викладати чеську мову, і прийшли на одну з пар. Так я зав’язав із ними спілкування, і ми досі його підтримуємо. Тож завдяки їхнім підказкам я поїхав на 3-місячне навчання.

Із 2015 року живу у Чехії, бо в Ужгороді навчався за індивідуальним планом і паралельно вступив на філософський факультет в Університет Масарика в Брно. Там вивчав польську і хорватську.

• То скільки ти мов знаєш?

– Українську, чеську, польську, хорватську, англійську, зі словацькою теж упораюся. І, на жаль, російську. Маю ліцензію на судові переклади українською і російською.

• Часто тепер робиш переклади на російську чи із неї?

– З усіх замовлень переклади російською нині мають відсотків 10, і зазвичай це пов’язано не з росіянами, а казахами, узбеками, таджиками, молдованами – перекладачів їхніми мовами в Чехії не вистачає. Зазвичай це переклад для поліції.

• У чому полягає робота судового перекладача? Професія звучить цікаво, розкажи, чим займається такий фахівець?

– Це переклади для держорганів і приватних замовників. Перші – це суди, поліція, прокуратура; а фізособи – люди, яким потрібно перекласти документи, або ті, хто складає іспити, реєструє шлюб і не володіє чеською. Це офіційні дії, тому перекладач має бути ліцензований. Я дістав ліцензію і на усний переклад, і на письмовий — це два різні види діяльності. Усні – то виїзди на місця: у держоргани, на виїзні церемонії реєстрації шлюбу тощо.

• Складно здобути ліцензію?

– Щоб її дістати, потрібно мати відповідну освіту за спеціальністю «переклад» чи бути філологом на рівні магістра з не менш як 5 роками практики. Більша частина практики має бути після закінчення університету. Плюс потрібно пройти додаткові юридичні курси й спеціалізовані під кожну мову, на яку подаєш ліцензію. Тоді – скласти іспит у Міністерстві юстиції. Це тривалий процес. Тільки розгляд заяв займає до року.

• Який вид перекладу тобі більше подобається – усний чи письмовий?

– Усний більш динамічний і подобається мені більше, бо там потрібна швидша реакція, відбувається багато всього. А ще: ти переклав і можеш про це забути, а з текстом живеш кілька днів.

• Куди можна дорости кар’єрними сходами?

– Наприклад, в усному перекладі можна досягнути рівня синхронного перекладача. Бо судовий переклад зазвичай послідовний: людина сказала – і ти переклав. Там немає потреби в синхронному перекладі.

• А чи можеш відкрити власне бюро перекладів?

– Судовий перекладач має виконувати діяльність самостійно, делегувати не можна, бо ти особисто відповідаєш за все. Тому тут команду не вийде створити. Але чим вищий у тебе рівень, тим менше помилок.

• Що тобі було б цікаво перекласти?

– Було б цікаво перекладати гучні справи.

• А що складного і цікавого у професії? Можливо, були якісь веселі випадки?

– Були складні вузькоспеціалізовані переклади технічного чи медичного характеру, де доводиться давати раду з термінологією. Це складно. Пам’ятаю випадок, коли я перекладав іспити на визнання рівня атестату. Був призначений іспит з біології для учня з Узбекистану. Я дуже довго готувався, вивчав термінологію, щоб якісно перекласти. Виявилося, що я підготувався краще за учня. Переклав питання, а учень каже: «Я не знаю». У мене було на кожну тему по словнику, розраховував на глибший рівень знань. Витратив близько 4 днів надзвичайно активної підготовки у Різдво й Новий рік — дуже страждав, що взявся за це у святковий період. Але потім піду ще на іспити, тому знання стануть у пригоді.

• Що б ти сказав вступникам, які прагнуть пов’язати життя із вивченням чеської філології?

– Вступ на богемістику відкриває перспективи. Можна працювати у Чехії або пов’язати своє життя з цією державою і працювати в Україні. Але, звичайно, доведеться докластити багато зусиль. Хоч це й слов’янська мова, все не так просто. Не всі мої одногрупники в підсумку пов’язали життя з богемістикою. Втім докладати зусиль важливо в будь-якій професійній галузі, щоб досягти успіху й реалізуватися як класний і запитаний фахівець.