Студентка УжНУ про кілька місяців життя у Сполучених Штатах Америки

Даніелла радо погодилася розповісти про літо своєї мрії. Безперечно, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Сподіваємося, що це  інтерв’ю надихне читачів подорожувати більше та виходити із зони власного комфорту.

• Як ти наважилася поїхати настільки далеко та чого очікувала від цієї подорожі?

– На початку мого шляху було багато сумнівів та побоювань щодо поїздки, однак дитяча мрія побувати в США переважила.

На відміну від більшості студентів, які переважно керуються бажанням підвищити рівень англійської мови або ж заробити грошей, я прагнула нових вражень. Більш за все на світі я люблю подорожувати: вже побувала в багатьох європейських столицях, а от Америка залишалася для мене terra incognito.

• Чим керувалася, коли обирала штат?

– Серед списку вакансій у різних штатах, звичайно, увагу в першу чергу привернули ті, що знаходяться на узбережжі. Певно, кожен зі мною погодиться: не щодня і не кожному випадає нагода побачити океан. Саме так мені трапилася робота у Південній Кароліні на узбережжі Атлантичного океану.

• У чому полягала твоя робота?

– Я працювала на посаді хостеси та касира в ресторані. Головними обов’язками були зустрічі відвідувачів, надання їм інформації про наявність місць у ресторані та ознайомлення з різноманітним меню. Також у коло моїх обов’язків входила робота на касі та прийом замовлень на виніс.

• Чи всі очікування від знайомства з американською культурою та їх менталітетом виявилися правдивими?

– Багато стереотипів про США, що глибоко засіли в голові з самого дитинства, виявилися зовсім фальшивими. Всі ми знаємо про фірмову американську посмішку… Самі ж американці зізнаються, що ця звичка просто закладена в них на генетичному рівні. Вони посміхаються і цікавляться справами кожного перехожого на вулиці, тому що просто звикли так робити.

• Що було найбільш приємним та що тебе найбільше шокувало в Америці?

– Найприємнішим виявилося те, що люди в США здебільшого раді допомогти. Під час мого першого дня перебування в Нью-Йорку я мала дістатися на метро до готелю, маючи в руках купу багажу. Як це не дивно, люди помітили розгубленість у моїх очах і самі почали пропонувати допомогу.

Найбільшим шоком для мене виявився спосіб життя великої кількості американців. Усі знаємо вислів «ми те, що ми їмо». Фаст-фуд – це, мабуть, одна з найбільших проблем американців. Насправді дуже страшно бачити молодих дівчат мого віку, що ледве пересуваються через надмірну вагу, але продовжують відвідувати МакДональдс.

• Чи змінила тебе ця подорож?

– Безперечно, кожна мандрівка змінює людину, а відстань у 8000 км тривалістю 4 місяці, без сумніву, залишила свій слід. Я навчилася легше ставитися до життєвих негараздів та вирішувати проблеми, не сподіваючись на чиюсь підтримку. Крім того, я значно розширила свій кругозір, оскільки спілкувалася з чималою кількістю людей різних національностей, поглядів.

• Чого найбільше не вистачало в Америці?

– Звичайно,  я сумувала за рідними та друзями, бо це була моя найдовша подорож. Але завдяки Інтернету не відчувала себе такою самотньою, оскільки спілкувалася з усіма чи не щодня.

• Які міста та місця тобі вдалося відвідати? Яке з них стало найулюбленішим?

– За час перебування в США я відвідала декілька курортних містечок поряд із містом, де працювала. В середині літа зуміла поїхати до одного з найстарших міст Америки – Чарльстона. Це місто, де знімали всім відомі кінострічки «Віднесені вітром», «Дорогий Джон» та «Форест Гамп». Повинна сказати, що воно зовсім не схоже на типові американські міста – від нього віє духом старої Європи. Наступним пунктом призначення став парк атракціонів від Universal Studios у Флориді. Я наче побувала у дитинстві: відвідала Гогвартс, взяла участь у битві Трансформерів, сфотографувалася з Сімпсонами, покаталася на багатьох атракціонах…

Свою літню подорож я завершила кількаденною поїздкою на північ США. У першу чергу відвідала столицю – Вашингтон. Білий дім, меморіал Лінкольна, Капітолій, Національна галерея мистецтв – і це тільки невелика частина побаченого. Далі – Ніагарський водоспад, вид якого назавжди закарбувався в моїй пам’яті. Досі мурашки по шкірі від подорожі на маленькому пароплаві, що проплив зовсім близько до водоспаду, і я змогла відчувати бриз та всю міць Ніагари.

Останнім і в той же час найпрекраснішим спогадом став Нью-Йорк, в якому я провела 3 незабутні дні. Ходити вулицями, де знімалися мої найулюбленіші фільми, відвідати бутики на 5 авеню, де купують речі найвідоміші модниці світу, піднятися на 86-й поверх Empire State Building, відвідати острів, де розташована всім відома статуя Свободи, погуляти по нічних Times Square та Бродвею, побачити службу у соборі Св. Патріка, зачаровано спостерігати за ліхтариками в Рокфеллер-центрі, поласувати морозивом із фургончика, як у кіно, відпочити на газоні Центрального парку, побажати фінансової забезпеченості біля статуї бика на Wall Street чи просто поснідати або ж спостерігати за зірками на даху багатоповерхівки – звучить, наче мрія. Мені й самій іноді не віриться, що все це відбулося зі мною.

• Чи не жалкуєш про свою подорож та чи поїхала б іще раз?

– Абсолютно ні про що не шкодую! Досвід, здобутий у США, став для мене безцінним. У пам’яті закарбувалися тисячі приємних моментів, я знайшла хороших друзів та самовдосконалилася. Не знаю, коли саме, але однозначно хотіла б повернутися в Америку та відкрити для себе ще більше її прекрасних міст.